Трохи про Словенію

Після Італії я рушив у Словенію. Ще по дорозі на Апеніни мені запам’яталася найбільше саме Словенія – дороги з тунелями, навколо гори, всюди зелень природи.

Тож нині я поселився далеко в горах, куди веде лиш одна дорога. В селі цілих три хати, в навколішніх селах трохи більше – 5-10 хат

 photo DSC_0510_zps23ed8009.jpg~original

 photo DSC_0509_zps41ca6621.jpg~original

 photo DSC_0506_zps8f1f52ca.jpg~original

 photo DSC_0504_zps731aa014.jpg~original

Краса гір навколо. Попри осінь, так і не вдалося знайти хороших грибів
 photo DSC_0502_zps430a808e.jpg~original

 photo DSC_0501_zps1b463d0d.jpg~original

Це власне робота, якою займаєтсья наша інтернаціональна спільнота з трьох контенентів. Робота по бажанню: хочеш – іди працюй, хоче – валяйся в гамаку, хочеш – іди по гриби до лісу. Ніхто ні до чого не змушує.
 photo DSC_0821_zps901c38f7.jpg~original

 photo DSC_0820_zps55f3bc33.jpg~original

 photo DSC_0813_zps84654822.jpg~original

Черепицю стелили цілих 2 тижні, дощ ніяк на давав закінчити роботу. Хоч цей дивно, але з десятка людей ніхто насправдні не знав, як стелити цю черепицю і яким взагалі повинен бути процес. Те саме відноситься і до будинку в цілому – тут мало хто розбирається, як воно все повинно бути. Такий собі класичний український підхід
 photo DSC_0349_zpsc8e14cbe.jpg~original

Що характерно: попри інтернаціональність люду та відмінність вподобань, за три тижні я не помітив жодного конфлікту, сварки чи навіть зауваження. Ніхто нікому нічого не доводить, не переконує у своїй правоті, як це зазвичай буває на українських тусовках чи фестивалях. Чому українці такі конфліктні, а європейці та інші цивілізовані люди все вирішують із посмішкою – важко відповісти. Нам є до чого прагнути

Напишіть відгук