Особливості шріланкійської залізниці


Залізниця на Шрі-Ланці надзвичайна, тож якщо будете там обов’язково скоростайтеся цим видом транспорту. Будували все те ще британці у ХІХст. і технології в центральній гірській частині лишилися ще з тих часів

У містечку Елла, звідки я їхав на захід, є одна дивна традиція: декілька раз на день купа народу відправляється у бік супер красивого аркового мосту. В більшості тут туристи, а от місцевих зовсім мало. Найбільші фотодрочери особливо тісно скупчуються на маленькому майнданчику збоку мосту. А роблять то все вони лиш для того, щоб сфотографувати прибуття дизеля котрий виїжджає з тунелю і далі їде по мосту

Потяг прибуває розганяючи купу туристів з рейок і в цей момент соті камер фоткають його з усіх боків

А надалі вся купа туристів рушає в бік міста по рейкам через тунель

А ось так потяг в’їждає в місто Елла із західного боку

Я ж наступного дня вирішив теж прокататися потягом, хоча куди їхати я ще не знав. Тому просто підійшов до каси, глянув на карту і вибрав станцію з назвою, яка мені найбільше сподобалася (вже й не пам’ятаю яка ). Їхав я у бік Нумара Елія на захід, а квиток на поїзку в 100км коштував щось біля 40грн в третій клас. У першому класі були здебільшого китайці та багатші європейці, у другому всіх по трохи. В третьому ж класі їхали місцеві жителі і саме там можна було на повну відчути весь ланкійський колорит

Запригую у потяг і їду з вітерцем. Особлива розвагу тут стояти біля відкритих дверей (а двері та вікна тут всюди відкриті), ловити мух, кричати щось селянам та фоткати інших туристів. Потяг тут їде зі швидкістю 20км на годину, тому навіть випасти не страшно і можна буде спокійно наздогнати та запригнути назад )))

Доїхали до якоїсь станції і довго там стояли. Весь азійський хаос видно на наступних фото. Тут потяги чомусь стали не біля перону і люди почали вивалюватися відразу на рейки. Для місцевих то мабуть взагалі нормальний стан речей

Так ось п’ять годин я їхав у тому потязі і ловив вітерець біля дверей. Доїжджаю до своєї станції і розумію, що мені вона не подобається: якесь брудне село, гір немає і нічого цікавого. Тож я їхав далі ще декілька станцій поки не почалися гори, а села закінчилися. Так я й доїхав до станцій Great Western, на котрій крім одного працівника станції більше нікого не було. Він ще запитав у мене, що я тут забув і чим буду займатися, так як на цій станції немає абсолютно нічого, а до найближчого села 5км пішки. Але я тут знайшов одну з найвищих гір Шрі Ланки куди й вирішив того дня й піднятися

Фото з гугла:

Особливості шріланкійської залізниці: 2 коментаря

  1. Це значно цікавіший пост! Тільки опечатки поправ. Ти їхав туди 5 годин, де ти ночував? На горі? Як там було?

  2. Це цікава історія: ночував у гамаку разом з мавпочками на горі, так як не міг спуститися звідти або хоча б розкласти намет

Напишіть відгук