Галопом по Європі та назад додому

04092014(001)

Два місяці в Італії, декілька днів в Сан Марино, один місяць в Словенії. Далі вирішив вертати ся домів. Їхав вже не сам, було бажання трішки помандрувати по Словацьким горам, тож маршрут був через Любляну, Марібор, Будапешт, Братиславу, Словацькі Татри, трохи польських Татр, Краків та Жешув. Місцями автоспин був дуже жахливий, тож доводилося їхати чим завгодно, аби встигнути на вписку. До Львову з Польщі довіз файний вуйко з Тернополя. На кордоні жодних проблем, хоча я й катався по Європі маючи лиш польську національну візу без шенгену та пару штампів балканських країн.

В Італії мало хто розумів англійську, тож доводилося вчити активно італійську.
В Сан Марино значно простіше – майже всі знали англійську.
Аналогічна ситуація в Словенії – там майже всі розуміють англійську, інші розуміють італійську, але взагалі мова проста, тож можна порозумітися вивчивши декілька фраз.
Угорщина – то якесь жахіття в багатьох планах, особливо в мовному, тож ми пробули в цій країні лиш два дні. Угорські слова навіть з паперу неможливо прочитати, не те, що запам'ятати та вимовити. Лише декілька людей знали англійську, інші переходили на німецьку, з якої я знаю не більше п'яти слів, тож спілкування тут було дуже ускладнене.
Словаччина – вже значно простіше. Дуже багато хто розмовляє англійською, а з іншими можна порозумітися українською, мови дуже схожі. З словацькими русинами взагалі просто – розмовляють майже як на Закарпатті.
Польща – ще простіше, рідко користувалися англійською, не обов'язково бути галичанином, щоб вільно розумітися з поляком.

Напишіть відгук